Новоборівська громада
Хорошівський район, Житомирська область

с. Кропивня

СЕЛО  КРОПИВНЯ

На півночі Володарсько-Волинського району  серед густих лісів розкинулось мальовниче село Кропивня , центр  сільської  громади, яке   разом з селами Луковець, Гацьківка, Рудня Гацьківка утворюють  Кропивнянську громаду. Райська поліська природа, щедрі лани та сади, багаті поклади корисних копалин, густі ліси багаті різноманітними дарами вражають кожного хто хоч раз побував тут своєю первозданною красою та неповторністю   веселкових  кольорів. Кропивня є крайньою точкою Володарськ-Волинського району на півночі, де межує з с. Кропивня Коростеньського району. Сусідами на сході  є с. Ягодинка, на заході с. Краївщина, на півдні  с. Радичі Володарсько-Волинського району. Відстань до районного центру - 38 км , до обласного центру  через районний центр - 90 км., 58 км. через Нову Борову. Найближчим населеним пунктом в 5 км на південь є с. Радичі (Радицька сільська рада) За 12 км на північний схід від села проходить залізнично-дорожня магістраль Житомир-Коростень та автодорога міжнародного значення Житомир – Білокоровичі. Територія сільської ради 5285,90 га., площа населених пунктів 581.90 га.

За даними паспорту теріторіальної громади Кропивнянської сільської ради від 01.01. 2011 року  на цій території проживає 895 чоловік .

Екскурс в минуле села Кропивня.

Як свідчить легенда, поселення знаходилось серед густого лісу і було поросле чагарниками високої, густої кропиви, тому коли ординці пробували пробратись до поселення то наштовхувались на жалючу кропиву і змушені були повертатись, або шукати інші шляхи. Це давало можливість жителям сховатись і перечекати. З тих далеких часів наше село і має назву, що уособлює природу краю (до сьогоднішнього часу навколо села, а також  в кожному його куточку  ,біля кожного будинку, можна побачити різні види кропиви).

У ХІУ-ХУІ ст. землі краю входять до складу Київського воєводства утвореного в 1471 році замість Київського князівства. А після Люблінської унії  інкорпоровані до складу Речі Посполитої. Край зазнає подвійних утисків , як збоку польських так і місцевих магнатів.

Після другого поділу Речі Посполитої розвиток краю відбувається в складі Російської імперії. В цей час село входить до складу Житомирського повіту Волинської губернії. Наприкінці ХVІІІ ст. село Кропивня разом з прилеглими селами було подароване російською імператрицею Катериною ІІ  фельдмаршалу Кутузову М.І.  Цей період позначений в історії краю, як період активного господарського розвитку. В першій половині ХІХ ст. село переходить в спадок до дочки Кутузова поміщиці Катерини Сорочинської. Саме у К. Сорочинської управителем маєтку служив батько відомого нашого земляка, видатного геодезиста, математика, астронома – Ієроніма Івановича Стебницького. Батько Стебницького у 1844 році придбав один із кутузівських маєтків – село Кропивню та прилеглі до нього села Зарубинку, Стебницю, Рудню-Закомірню та ряд невеликих хуторів. Родина Стебницьких володіла цими землями до 1907 року. В цей період в селі  спостерігається  розвиток господарства основане на капіталістичних відносинах, поглиблюється суспільний поділ праці, трипільна система землеробства замінюється багатопільною сівозміною, поліпшується землеробська техніка, розвивається торгівля. В селі проводяться великі ярмарки. Певного розвитку набуває освіта. 2 жовтня 1888 року (за старим стилем), на кошти жителів села  була відкрита  церковно- приходська школа с. Кропивні Ушомирської волості Житомирського повіту. Вона складалася з трьох навчальних груп, у котрих налічувалося до 60 учнів. Завідував школою місцевий піп Чехмановський. Крім попа, там працював учитель, котрий одночасно вів три групи (класи), навчаючи учнів читати, писати, розв'язувати задачі, дещо подаючи з історії та географії. Породжена бурхливим розвитком промисловості, в умовах неграмотності школа стала, як і церква, основним осередком освіти та культури. На початок 1913 року в Кропивні було більше трьох тисяч жителів і існуюча   церковна школа не могла задовольнити всіх бажаючих   вчитися . Тому за клопотанням жителів села — Герасимова Ничипора Платоновича, Ничипоренка  Омеляна Матвійовича, Кузьменка Савки Петровича, Ничипоренка Павла Матвійовича та інших, при підтримці місцевого поміщика Островського та члена  Житомирської повітової земської  управи В. Є. Кандиби в 1913  році  було відкрите ще й 2-класне училище,   на будівництво якого було зібрано 1900 громадських  карбованців. У ньому продовжували навчання випускники церковної школи, які мали на  те здібності та кошти.

За історичними даними після родини Стебницьких с. Кропивня стає власнісю поміщика Островського. Сучасники розповідали ,що в селі була шкальня та велика гуральня поміщика. Крім цього, за рівчаками на пригорку по дорозі на Володарськ, розлягалось господарство пана Островського з великим білим присадкуватим дерев’яним будинком, що потопав в алеях столітніх зелених лип та осокорів. Через маєток поміщика йшла головна дорога, обабіч якої стояли хати із поміщицьких батраків, кузня та довжелезні сараї для худоби. Ліворуч за маєтком, в напрямку хутора Слобода стояв винокурний завод з високою залізною трубою, довжелезними сараями – воловнями та чудовим наповненим світлою водою заводським ставком. На схід від заводу стелились селянські луки у вільхових кущах. Таким зовні було наше село.

Була в селі на той час і корчма, яка в перші роки після революції була розвалена, а з матеріалів що залишились було збудовано сільбуд, де містився сільський театр та сільська Рада.

На початку ХХ століття в рамках Столипінської аграрної реформи жителі села були переселені до Новосибірська де заснували село Батама. (на сьогодні при допомозі американської  експедиції встановлено зв'язок між родинами що живуть в с. Кропивня та с. Батама.) Жителі цього села зберегли промисли, які були в Кропивні в дореволюційний період.

Окрасою  дореволюційного села була церква збудована на кошти прихожан жителів села.

Революцію та створення колгоспів жителі села прийняли з натхненням та інтузіазмом. Вони стали в перших рядах будівників соціалістичного ладу. В грудні 1922р. активістами колгоспного життя в селі створено колгосп «Вільна праця». Пізніше переіменований в колгосп ім. Чапаєва, потім в АПАК «Оранта».

З с. Кропивня починаються витоки краєзнавчої роботи у районі. Ще в 20-ті роки XX століття, коли активізувався інте­рес до пізнання рідного краю, тут на свято Спаса 19 серпня 1919 року було засноване культурно-освітнє товариство «Про­світа». Вчитель Кропивнянської школи Омелян Йосипович Любименко одним із перших розпочав збирати краєзнавчі матеріали про село, рідний край і давати їм історико-наукове тлума­чення. На основі зібраних експонатів (а їх було близько 1000) створив перший у районі краєзнавчий музей.

Головною водною артерією села є річка Крапля, яка впадає в найбільшу річку району р. Іршу.

Багата кропивнянська земля на природні джерела, воду з яких жителі села охарактеризовують як цілющу, хоч властивості її і не досліджені. В надрах залягають різноманітні корисні  копалини. Групу металорудних представляє ільмініт – сировина для виробництва металевого титану, його двоокису та інших сполук. Видобуваються на Лемненському родовищі – Іршанським гірничо-збагачувальним комбінатом та Гацківському родовищі - Товариством з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт».

Сільськогосподарська діяльність здійснюється агро-промисловою акціонерною корпорацією «Оранта». Основними видами діяльності АПАК є рослинництво та тваринництво, працює пилорама, цех розпилювання та обробки каменю.

В Кропивні функціонують освітні, медичні та культурні заклади. До послуг жителів села  Будинок культури, бібліотека які відіграють важливе значення в розвитку культури села.

В нашому краї, в с. Гацківка народився, вирос та почав професійний злет композитор і співак, керівник  вокально-інструментального ансамблю «Древляни» Заслужений артист України Юрій Градовський. Працюючи вчителем Кропивянської школи він  створив ансамбль.

В Кропивні розпочинали свою діяльність і учасники телевізійного конкурсу Україна має таланти – гурт «Чіп»

Дитячий садочок «Дзвіночок» один із найкращих дошкільних закладів області (збудований в1990 р.). До послуг малечі красиві ігрові кімнати, окрема їдальня, спортивний зал та басейн.

На території села освітні послуги надає одна із найстаріших шкіл Житомирської області Кропивнянська ЗОШ І-IІІ ступенів в якій навчаються близько 100 учнів та працює 17 вчителів. Школа має спортивний профіль.

На її базі працює дитяча юнацька спортивна школа. До послуг учнів прекрасний спортзал, спортивні майданчики, футбольне поле, волейбольна та баскетбольна площадка, спортивний стадіон. Тому учні постійні  переможці районних, обласних та всеукраїнських змагань. Медичне обслуговування населення здійснюється лікарською амбулаторією

На даний час при школі діє сільській краєзнавчий музей заснований в1923 році вчителем Любименком О.Й.  

Поряд з амбулаторією працює  аптека, де кожен бажаючий може придбати необхідні лікарські препарати.

Святими місцями для кожного жителя села є могила піонера - героя Васі Литвинчука, партизанського зв'язківця якого закатували фашисти в роки Великої Вітчизняної війни та монумент загиблим в роки війни односельчанам.

В роки війни  біля села проходила оборонна лінія, до нашого часу збереглись  дзоти часів війни. Найліпшою окрасою села є сільський парк, в якому люблять відпочивати всі жителі. Природною пам'яткою місцевого значення є «Віковий дуб» в с. Гацьківка. Велике значення у відродженні духовності жителів відіграє церква. В селі з дореволюційного часу існувала  православна церква, приміщення якої було збудоване на кошти жителів села.  В роки Великої  Вітчизняної  війни вона була зруйнована радянськими військами. Сьогодні жителі села збудували церкву Покрова Присв'ятої Богородиці відроджуючи традиції предків.